Тема лекції:

«Загальна симптоматика нервових хвороб»

 

Науково-методичне обґрунтування лекції.

Кожне захворювання НС характеризується певними симптомами та синдромами, клінічне виявлення яких дозволяє встановити топічний діагноз, тобто визначити місце ураження НС.

Топічний діагноз є частиною клінічного діагнозу, встановлюємого з урахуванням анамнезу життя, хвороби, даних лабораторного та інструментального дослідження пацієнта. Динаміка симптомів та синдромів відображує характер перебігу хвороби, результати лікувальних і реабілітаційних заходів, дозволяє робити прогноз. Середньому працівнику необхідно знати клінічні проявлення неврологічних синдромів, як для грамотного обстеження пацієнта, надавання долікарської допомоги, планування сестринського діяльності, так і для оцінки ефективності сестринського догляду.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  • Топічний діагноз – визначення місця ураження НС.
  • Симптом – це признак хвороби.
  • Синдром – це стійкий комплекс симптомів, характерний для даної патології.

Рухові порушення.

  1. Симптоми ураження пірамідної системи.

Головним створенням, який забезпечує регуляцію свідомих рухів, є пірамідна система. Вона являє собою систему низхідних (еферентних) нервових волокон, зв’язуючи рухові центри кори великого мозку з руховими ядрами черепних нервів й мотонейронами передніх рогів спинного мозку. Пірамідна система включає центральні нейрони корково-м’язового шляху. При уражені корково-м’язового шляху, що складається з двох нейронів (центрального та периферичного), на любому рівні від кори великого мозку до м’язів порушуються мимовільні рухи.

Повна відсутність мимовільних рухів зветься паралічем (плегією). Часткове порушення рухів, зменшення їх об’єму, зниження сили м’язів – зветься парезом.

В залежності від розповсюдження паралічів (парезів)

  • Моноплегія (монопарез) – порушення рухів в одній кінцівці
  • Параплегія (парапарез) – в обох рухах або ногах
  • Триплегія (тирпарез) – у трьох кінцівках
  • Тетраплегія (тетрапарез) – в чотирьох кінцівках
  • Геміплегія (геміпарез) – в одній половині тіла.

В залежності від ураження центрального або периферичного нейрона та пірамідного розрізняють центральні та периферичні паралічі (парези).

Периферичні паралічі

Виникають при уражені рогів спинного мозку, корінців, склепінь і периферичних нервів. Характеризуються розвитком атрофії (гіпотрофії) м’язів, в наслідок втрати впливу ЦНС на їх трофіку. Також знижується, або повністю зникають, рефлекси (гіпо-та арефлексія), наступає гіпо- або атонія м’язів. У зв’язку з цим периферичні паралічі називають в’ялими.

Центральні паралічі

Розвиваються при порушені пірамідного шляхом на будь-якому рівні. При цьому атрофія м’язів не відбувається, через відсутність гальмуючого кори великого мозку підвищується м’язовий тонус і рефлекси, розширюються рефлексогенні зони;

З’являються клонуси (повторні ритмічні скорочення м’язів),

Синкинезії (співдружні рухи) та патологічні рефлекси (Бабинського, Россолімо, Бехтерева, Гордона та ін..). тонус м’язів підвищення за спастичним типом: су противність при їх масивних рухах спочатку виражено. А потім . зменшується (симптом складного ножа). В зв’язку з цим центральні паралічі називаються спастичними.

Клінічні проявлення залежать від рівня ураження пірамідних шляхів:

  • Ураження в зоні кори великого мозку призводить до появи центральної моноплегії (пареза) на протилежній стороні;
  • Ураження в зоні внутрішньої капсули викликає центральну геміплегію (парез) протилежної половини тіла;
  • Ураження в зоні мозкового стволу призводить до появи альтернуючих синдромів (Вебера, Фовиілля), які характеризуються ураженням черепних нервів в стороні патологічного вогнища і спастичної гіміплегії на протилежній;
  • Ураження в зоні бокового канатика спинного мозку приводить до центрального паралічу (пареза) кінцівок з тієї ж сторони, нижче вогнища ураження.
  1. Симптоми ураження екстрапірамідної системи.

а) симптоми ураження стриаполлідарного відділу. Ураження підкіркових ядер (чорної субстанції) проявляється паркінсонізм (гіпокінетично-гіпертонічний або акинетико-регідний синдром). Він характеризується загальною скованістю, уповільненістю рухів (брадикінезія) або їх відсутністю (акінезія). Тремором – дрижанням рук, голови, нижньої челюсті, семенячої ходьби, монотонної і тихої промови. Обличчя амімічне, безімоноціональне.

Читайте так же про:  Медицинские тесты по сестринскому делу

Ураження полосатого тіла характеризується гіпотонічно – гіперкінетичним синдромом, який включає м’язову гіпотонію гіперкінези – насильницькі рухи, які не піддаються контролю (в різниці від гіперкінезів просто насильницькі рухи можуть бути свідомо загальмовані).

Найбільш частіші з них наступні:

  • Хорея – швидкі без упорядковані рухи, схожі на преднамірені кривляння, пританцьовування;
  • Тик – короткострокові одно образні клонічні посмикування окремих м’язових груп, частіше обличчя;
  • Лицьовий гемі спазм – приступи судомних посмикувань половини м’язів обличчя;
  • Міоклонія – швидкі, блискавичні скорочення окремих м’язових груп;
  • Атетоз – повільні, червоподібні рухи в дистальних відділах кінцівок;
  • Торсіонна дистонія – кругові штопороподібні рухи осьових м’язів тулуба

б) симптоми ураження мозочка

при уражені мозочка страждають функції рівноваги і координації , що проявляється наступними симптомами:

  • Ністагм – ритмічні посмикування очних яблук, частіше при погляді в сторону;
  • Скандирована промова – товчкоподібна промова з наголошеннями через певні інтервали;
  • Інтенцій ні дрижання – тремор при виконані певних рухів;
  • Мимо влучання – промахування при виконувані цілеспрямованого руху;
  • Адоадохокінез – неузгоджені рухи рук при їх обертанні у витягнутому положенні (на стороні ураження рука відстає);
  • Статична атаксія – порушення статики, яка проявляється не стійкою в пробі Ромберга (вертикальна поза з витягнутими вперед руками);
  • Атактична (п’яна) ходьба – шатка, не впевнена з широко розставленими руками;
  • Дисметрія – порушення амплітуди рухів;
  • Гіпотонія м’язів – зниження м’язового тонусу;
  • Запаморочення.

Порушення чутливості.

Поняття «загальна чутливість» включає :

  • Больова;
  • Температура;
  • Тактильна;
  • М’язово — суглобова

Чутливість поділяють на:

а) екстроциптивну (поверхову): больова, температурна, тактильна;

б) інтероцептивну (глибоку) – м’язово – суглобне відчуття, вібраційне відчуття і відчуття від внутрішніх органів.

Симптоми розладів загальної чутливості:

  1. Кількісні (об’єктивні)
  2. Якісні (суб’єктивні)
  3. Кількісні:
  • Анестезія – повна відсутність одного або декількох видів чутливості (аналгезія – больовий);
  • Гіпостезія – зниження чутливості;
  • Дисоціація чутливості ізольоване порушення одних видів чутливості при збереженні на тій же частині інших видів
  1. Якісні:
  • Парестезія – несправжні відчуття у вигляді оніміння, пекучості, холоду, повзання мурашок, поколювання;
  • Дизестезії – розвратне сприйняття подразнення (холод як тепло, доторкання як біль);
  • Гіперпанія – зниження чутливості до тривалих скритим періодом після нанесення подразнення і послідуючим різким, вибуховим тривалою больовою чутливістю;
  • Біль – найбільш частіший симптом. Біль буває гостра і хронічна (більше 3-х місяців).

За походженням:

  • Ноцицептивна – при ураженні кістково-м’язової системи або внутрішніх органів;
  • Нейрогенна – при уражені структур НС;
  • Психогенна – присихалгія (на фоні психічних розладів за відсутністю органічних уражень).

За локалізацією

  • Локальна – належить місцю ураження;
  • Проекційна – виникає на периферії нерва, нижче рівня його ураження;
  • Фантомна – біль, який відчувається в ампутованій кінцівці;
  • Іррадиююча – розповсюджується за межі іннервації ураженого нерва;
  • Каузалгія – сильна жагуча біль при травмі периферичного нерва;
  • Відображена – відчувається подалі від джерела.

В залежності від рівня ураження чутливих провідних шляхів розрізняють типи розладів чутливості:

  • Периферійний – дільниці порушення чутливості співпадають зонам іннервації периферичних нервів (наприклад – тип «печаток», «шкарпеток»).
  • Сегментарний – порушення чутливості у вигляді ліній, «куртки», «полукуртки», у зв’язку з ураженням задніх рогів і задніх корінців спинного мозку.
  • Провідничий – порушується чутливість на стороні ураження, нижче його рівня (у вигляді «штанів») – при ураженні задніх каналів спинного мозку.

Ураження чутливих шляхів призводить до розвитку ряду симптомів:

  • Мононевричний синдром – характеризується біллю, парестезіями, порушенням всіх видів чутливості за периферичним типом і одночасним проявленням в’ялих паралічів (парезів) і вегетативних порушень.
  • Корінцевий (радикулярний) синдром проявляється болями, парестезіями вигляді опоясуючи ліній на тілі і прокольних ліній на кінцівках, порушенням всіх видів чутливості по сегментарному типу та угасанням рефлексів.
  • Синдром ураження спинномозкового вузла – характеризується тими ж симптомами, що і корінцевий, плюс проявлення оперізуючого лишаю – пухирцями з серозною рідиною.
  • Синдром ураження заднього рогу спинного мозку – проявляється дисоціацією чутливості, зниженням больової і температурної чутливості по сегментарному типу при збереженні тактильної і глибокої.
  • Гемітип – при односторонньому ураженні чутливих провідників у головному мозку. Характеризується порушенням всіх видів загальної чутливості на протилежній половині тіла.
  • Синдром ураження задніх відділів тім’яної долі – проявляється порушенням складних видів чутливості: стереогноза, відчуття локалізації, дискримінального та кожно-кінетичного відчуття.
Читайте так же про:  Симптомы, причины, лечение и диагностика туберкулеза у животных.

Симптоми ураження черепних нервів.

  • Нюхові нерви (1 пара) – зниження (гіпосмія) або втрата (аносмія) нюху, рідше підвищується чутливість до запахів (гіперемія), змінюється нюх (дизомсія) і виникають нюхові галюцинації.
  • Зорові нерви (2 пара). Розлади зору виявляються змінами гостроти зору, світовідчуття та полів зору. Частіше всього спостерігаються зниження гостроти зору (амбліопія) або повна сліпота (амавроз), звуження полів зору, випадання половини полів зору (геміанопсія) або сегментів (скотома). При порушенні коркових центрів зору (потиличні долі) з’являються: зорова агнозія, зорові галюцинації, фотопсії (спалахи світла). Порушення світосприйняття у вигляді ахроматопсії (неспроможність розрізняти кольори) і дальтонізм (сліпота на червоний або зелений колір).
  • Окорухові нерви (3 пара) – проявляється опущенням верхньої повіки (птоз), розширенням зіниць (мідріаз), розхідною косоокістю і двоїнням у очах (диплопія).
  • Блокові нерви (4 пара) – двоїння при погляді вниз.
  • Тройничні нерви (5 пара) – при ураженні окорухових ядер і волокон спостерігається парез жувальної мускулатури. Розлади чутливості залежать від локалізації процесу. При ураженні гілок нервів порушується всі види чутливості в зоні їх іннервацій, особливо проявляється больова чутливість.
  • Відвідні нерви (6 пара) – східної косоокості та диплопії.
  • Лицьові нерви (7 пара) – параліч мімічної мускулатури на стороні ураження (см. Неврит лицьового нерву).
  • Передньо-равликові нерви (8 пара) – знижується слух (гіпакузія) можливо до глухоти (анакузія), іноді слух підвищується (гіперакузія). Подразнення слухового апарату викликає відчуття шуму, потріскування, свисту у вухах, голові, можливі слухові галюцинації, порушення вестибулярного апарату супроводжується системним головокружінням, ністагмом, нудотою, посилюючимися при рухах голови.
  • Язикоглоточні та блукаючі нерви (9- 10 пари) – їх ураження супроводжується порушенням ковтання (дисфагія), гнусавим голосом (дистонія), відсутністю глоточного і небного рефлексів. Цей симптомокомплекс називається «бульварним синдром».
  • Додаткові нерви (11 пара) – уражується рідко, при двосторонньому ураженні спостерігається «звисаюча голова», неможливість підняти плечі.
  • Під’язичні нерви(12 пара) – їхні ураження викликають атрофії та девіацію язика.

Симптоми порушення вищих мозкових функцій.

Вищі мозкові функції забезпечується діяльністю кори великих півкуль. Тому патологічні симптоми залежать від локалізації і розповсюдженості вогнища ураження. В невропатології клінічно найбільш значимі: порушення мови, гнозиса і праксина; в психіатрії – мислення, пам’яті, емоцій волі та свідомості.

Порушення мови:

  • Афазія – це порушення мови. Мовні центри знаходяться в лобній, скроневій та тім’яній долях.
  • Моторна афазія – при ураженні лобної долі, хворий розуміє звернуту до нього мову, але сам говорити не може (або може частково).
  • Сенсорна афазія – при ураженні скроневої долі, хворий не розуміє звернутої до нього мови, але сам говорити може, іноді багато і незрозуміло.
  • Амнестична (анемічна) афазія – при ураженні скронево-тім’яної-потиличної області, хворий не може згадати назву предметів, хоча і знає їх застосування.
  • Тотальна афазія – порушення всіх видів мови, спостерігається при тотальних вогнищах ураження.

Порушення мови можуть супроводжуватись порушуваннями письма (аграфія), читання (алексія), рахування (акалькулія).

  • Дизартрія (анартрія) – при парезі (паралічі) язика, м’якого неба – мова нерозбірлива.
  • Скандирована мова – при патології мозочка.

 

Апраксія – це порушення цілеспрямованих складних рухів. «Праксис» (греч. — рух). Вона зв’язана з патологією чутливих аналізаторів і виникає при ураженні кори в тем’яно-скронево-потиличній області.

Читайте так же про:  Определение группы крови в системе

Види апраксії:

  1. Ідеаторная – порушується можливість побудови плану дій.
  2. Конструктивна – хворі не можуть скласти ціле з частин (квадрат з сірників).
  3. Моторна – хворі не тільки не можуть скласти план дії, але й неспроможні копіювати. Один з видів – агафія – неможливість писати.

 

Агнозія – це порушення впізнання подразників, діючих на організм (греч. Gnozis — пізнання).

Види агнозій:

  1. Зорова
  2. Слухова
  3. Смакова
  4. Агнозію загальної чутливості – астереогноз – не розпізнавання предметів на дотик.

Психоемоційні порушення.

                        Можуть виникати при будь-якій локалізації патологічного вогнища в корі головного мозку. Частіше всього порушення психіки спостерігається при пошкодженнях лобних долей: різке зниження інтелекту, звуження обсягу інтересів, емоційна нестриманість, неохайність, апатія, дурашливість, схильність пласких жартів, гіперсексуальність.

 

Симптоми ураження мозкових оболонок.

Виникають їх запаленні або підвищенні внутрішньочерепного тиску.

  1. Суб’єктивні: розпираючий головний біль, нудота, блювота, подразливість, зниження розумової діяльності.
  2. Об’єктивні:
  • Менінгеальна поза: у лежачого на боку хворого ноги приведені до живота, голова запрокинута, тулуб вигнутий назад.
  • Регидність потиличних м’язів – неможливість нахилити голову до грудини.
  • Симптом Керніга – неможливість розігнути ногу в колінному суглобі, якщо вона зігнута у колінному та тазобедренному суглобах.
  • Симптом Брудзинського верхній – при нахилі голови до грудини ноги згибаються в колінних суглобах.
  • Симптом Брудзинського середній –приведення і згинання ніг при надавлюванні на лобок.
  • Симптом Брудзинського нижній – при пасивному розгинанні однієї ногив колінному суглобі мимовільно згибається і інша.
  • Симптом Бехтерева (скуловий) – больова гримаса при постукуванні молоточком по скуловій дузі.
  • Застійні диски зорових нервів – набряк дисків, повнокров’я вен.
  • Ознаки гідроцефалії на краніограмах.
  • Підвищення тиску та клітковинно білкова дисоціація в лікворі.

 

Симптоми порушення вегетативної НС.

Вегетативні розлади можуть проявлятися у вигляді порушення тонусів судин, терморегуляції, нейронендокринних та обмінних порушень, розладів сечовиділення, дефекації та полової функції.

При підвищеній збудливості симпатичного відділу спостерігається тахікардія, підвищений АТ, прискорене дихання, зябкість, тривожність, запори. При ваготонії, навпаки, пульс уповільнюється, знижується АТ, зіниці звужуються (міоз), підвищена пітливість (гіпергідроз), зомління.

Ураження периферичних відділів ВНС викликає вегетативно-судинні розлади у вигляді змін кольору шкіри, похолодання кінцівок, порушення потовиділення, росту волосся, нігтів. Характерні також симпаталгія (жагуча, дифузна біль) та трофічні розлади (пролежні).

 

Порушення функцій тазових органів.

Вегетативні центри, які іннервують сечовий міхур і пряму кишку, знаходяться у попереково-куприковому відділі спинного мозку. Симпатична НС забезпечує роботу сфінктерів, парасимпатична — м’язів стінок сечового міхура та прямої кишки.

При ураженні симпатичних центрів в поперековому відділі спинного мозку розвивається істинне нетримання сечі та калу, сеча виділяється по мірі надходження у сечовий міхур.

При ураженні спинальних парасимпатичних центрів розвивається ложне нетримання сечі – сеча виділяється невеликими порціями за мірою розтягнення сфінктера, в сечовому міхурі завжди залишається залишкова сеча.

Затримка сечі відмічається при двосторонньому порушенні зв’язків сечового міхура з корою головного мозку. При цьому сечовий міхур не спорожнюється, можливий його розрив, тому необхідна катетеризація.

Енурез (нічне нетримання сечі) може бути самостійним захворюванням у дитячому віці.

Механізм порушення дефекації той же, що й при розладу сечовипусканні.

Порушення полової  функції виникають при ураженні спинальних центрів та рівні куприкових сегментів або їх зв’язків з корою у вигляді полового безсилля – імпотенції. Перевтома, неврози, психічні захворювання також можуть супроводжуватися зниженням або підвищенням статевого захоплення.

 

 

 

 

 

 

 

 

Робот блога считает, что это может быть вам интересно